Рис. 1. Кількість збудованих (придбаних) квартир по відношенню до безквартирних військовослужбовців за період з 1992 року по 2010 рік [2-9]

 

   Як видно з рис. 1 будівництво (придбання) житла з 1996 року здійснювалось у незначних обсягах у порівнянні з 1992-1993 роками. Лише у 2005 році було передано військовослужбовцям 6537 квартир, тобто вдалось вийти на рівень будівництва 1994 року.
   Таке становище зумовлене, по-перше, вкрай обмеженим фінансуванням житлової програми Міністерства оборони, по-друге, несвоєчасністю надходження коштів із загального фонду бюджету, що унеможливлює ефективне використання асигнувань, отриманих наприкінці року, по-третє, тією обставиною, що левова частка фінансування передбачається зі спеціального фонду (власних надходжень Міністерства оборони, зокрема – від реалізації надлишкового майна). Найбільш привабливі військові об’єкти реалізуються на відкритих торгах та аукціонах, а отримані кошти спрямовуються на будівництво та закупівлю житла для військовослужбовців. Плани будівництва коригує також постійне зростання нормативної вартості будівельних робіт.
   З іншого боку, Міністерство оборони не може використати такі джерела фінансування, як пільгове та іпотечне кредитування, житлові сертифікати, цінні папери тощо, оскільки цього не дозволяють чинні нормативні акти, зокрема, зазначена вище Постанова Кабінету міністрів України №2166 від 29 листопада 1999 р. Але зміни, що внесені в дану Постанову 15 грудня 2010 року відводять семирічний термін (упродовж 2011–2017 років) на вирішення житлових проблем для сорока п’яти тисяч черговиків – військовослужбовців, які станом на 01.01.2010 р. перебувають в черзі на отримання житла. Для виконання Програми потрібні 13,4 млрд грн, 46 відсотків з яких мають бути виділені з Державного бюджету, решта – з інших джерел [10-11].
   З моменту виходу першої "Білої книги" [4] у 2006 році з’явилась можливість проаналізувати як здійснюється виділення коштів під будівництво житла. Аналіз фінансування житлової програми за останні шість років наведено на рис. 2 та у табл. 1.

 

Рис. 2. Виконання плану фінансування будівництва житла для військовослужбовців за останні шість років (з 2005 року по 2010 рік) [4-9]

 

   Сьогодні багатотисячна черга військовослужбовців на отримання житла є однією з головних перешкод переходу армії на професійну основу, а вирішення цього питання є безумовним пріоритетом Міністерства оборони України (МОУ) на найближчу перспективу. Основний підрозділ міністерства Департамент капітального будівництва разом з Головним управлінням розквартирування військ й капітального будівництва вживав і вживає всіх можливих заходів для реалізації права вій­ськовослужбовців Збройних Сил на належне житло, але план фінансування Комплексної програми [1] із року в рік не виконується, що є най­більш проблемним питанням для Міністерства оборони.

   Незважаючи на неповне та нерегулярне бюджетне фінансування, несприятливу кон’юнктуру на ринку житла, план будівництва іноді вдавалося не лише виконати, а і перевиконати. Наприклад, у 2006 році плановим завданням передбачалось передати в користування 4 515 квартир, але за рахунок концентрації ресурсів і завдяки додатковому отриманню квартир від спільної забудови, Міністерству оборони вдалося перевиконати планові показники та отримати 4 545 квартир. Поряд з тим, кількість зданих в експлуатацію квартир у 2006 р. можна було довести до 5020 квартир, але стан фінансування у перешкодив завершенню будівництва 16 житлових будинків на 475 квартир за власним планом Міністерства оборони України.

Таблиця 1.

   З наведеної таблиці видно, що за роки існування Українського війська для військовослужбовців вдалося побудувати і придбати близько 86 тисяч квартир. Міністерство оборони докладає значних зусиль для збільшення обсягів будівництва та придбання житла, у т.ч. через конкурси інвестиційних проектів з будівництва житла для військовослужбовців на земельних ділянках, що вивільняються під час реформування Збройних Сил. Зокрема, внесено зміни до статті 4 Закону України "Про вико­ристання земель оборони”, відповідно до яких землі оборони можуть використовуватися для будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

   У 2010 році проведено повну інвентаризацію незавершеного житлового будівництва, земельних ділянок, на яких можливо та доцільно будувати житло для військовослужбовців. Здійснено і повну інвентаризацію будівель, які вивільняються і не використовуються в ході реформування Збройних Сил, з метою визначення придатності цих будівель для реконструкції під житло. Крім того, ретельно проаналізовані виробничі потужності підприємств будівельно-квартирного комплексу Міноборони, які є підрозділами Головного управління розквартирування військ й капітального будівництва. Зокрема, це Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України, Центральне управління будівельної промисловості та матеріально-технічного забезпечення Міністерства оборони України, Контрольно-ревізійна будівельна інспекція, Військово-будівельний факультет при Харківському державному університеті будівництва та архітектури, проектні інститути. Якщо говорити про потужності будівельно-квартирного комплексу Міноборони, то його силами щорічно можна зводити 3,5–4 тисячі квартир [11].

   Нині у Міноборони є 157 об’єктів, на 53 з яких вже ведеться будівництво, на решті – проектні роботи. Загальна кількість квартир, які мають бути збудовані за сім наступних років на всіх цих майданчиках, буде достатньою для забезпечення нинішніх 45 тисяч сімей безквартирних військовослужбовців та створення потужного фонду службового житла.

   Отже забезпечення житлом військовослужбовців і надалі залишається одним з основних напрямків діяльності будівельно-квартирного комплексу Міністерства оборони України. Проте повного розв’язання житлової проблеми можна досягнути лише поєднавши зусилля інституту Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів разом з Міністерством оборони України та представниками національного бізнесу – будівельниками і інвесторами, зацікавленими у будівництві на землях Міністерства оборони, суспільними організаціями, доброчинними фондами тощо.

 

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999 р. №2166 "Про Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, службових осіб митних органів та членів їх сімей" // Офіційний вісник України. – 1999.– №48, ст. 2362.

2. Саков П.В. Пропозиції щодо удосконалення забезпечення житлом військово­службовців, працівників Збройних Сил України та членів їх сімей в сучасних умовах. – К.: НАОУ, 2005. – 75 с.

3. Гороховський Є. Тил Збройних Сил України: надійність в ім’я боєздатності // Військо України. – 2011.– №1.– С. 26–29.

4. Біла книга 2005. Оборонна політика України. – К.:МОУ, 2006. – 136 с.

5. Біла книга 2006. Оборонна політика України. – К.:МОУ, 2007. – 96 с.

6. Біла книга 2007. Оборонна політика України. – К.:МОУ, 2008. – 120 с.

7. Біла книга 2008. Оборонна політика України. – К.:МОУ, 2009. – 100 с.

8. Біла книга 2009. Збройні Сили України. – К.:МОУ, 2010. – 92 с.

9. Біла книга – 2010. Збройні Сили України. – К.:МОУ, 2011. – 79 с.

10. Головне управління розквартирування військ й капітального будівництва Міністерства оборони України. – http://www.mil.gov.ua/index.php?part=department&lang=ua&sub=gurvkb

11. Інтерв’ю директора Департаменту капітального будівницва Міністерства оборони України "На розв’язання проблеми житла для військовослужбовців відведено сім років". – http://www.mil.gov.ua/index.php?part=appearance&sub=read&id=20520