З 1991 по 1999 рік Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені Морозова розробило проект нової модифікації танка Т-64, яка отримала назву Т-64БМ "Булат". Внаслідок модернізації тактико-технічні характеристики і бойові можливості танка були доведені до рівня Т-80УД и Т-84.

Модернізація проводилася у 3 напрямах:

1.Рухливість (модернізація силового блоку). Встановлюється модернізований двигун 5ТДФ-М потужністю 850 кінських сил.

2.Захист (зниження вразливості від сучасних протитанкових засобів). Оснащаються встроєним динамічним захистом української розробки.

3.Вогнева міць (модернізація озброєння і комплексу керування вогнем з метою підвищення ефективності вогню). Встановлення комплексу керованого озброєння, а також прицільних комплексів.

 

Всі оптичні прилади, що встановлюються на танки в ході модернізації, є модернізованими варіантами радянських прицілів. В склад прицілів введені електронно-оптичні перетворювачі нового покоління, вузли і блоки, що суттєво підвищують їх характеристики. Приціли серійно випускаються на Україні в місті Черкаси.

 

Робота над танком Т-64 почалася в кінці 50-х років в КБ заводу ім. Малишева (м. Харків). У 1960 році з'явився експериментальний зразок. У його конструкції була використана традиційна компонувальна схема баштового танка із заднім розташуванням МТО і роздільним розміщенням екіпажа. Застосовувалися монолітний значно диференційований броньовий захист, новий двотактний дизель 5тд, механічна планетарна трансмісія. Лобові деталі корпусу і башти не вражалися 100-мм бронебійним снарядом з дальності 1000 метрів.

У 1964 році була розроблена модель, випробування і доопрацювання якої тривали до ухвалення на озброєння в 1967 році. Танк, що отримав назву Т-64, озброювався 115-мм гладкоствольною гарматою з роздільним заряджанням і гільзою, що частково згорає. До складу системи управління вогнем (СУВ) входив оптичний стабілізований приціл-далекомір. Вперше в світовій практиці для серійних машин з традиційною компоновкою і гарматою великого калібру був створений автомат заряджання. Також вперше в конструкції корпусу і башти використовувалася комбінована броня.

У МТО малих розмірів розташовувалися двотактний багатопаливний дизель 5ТДФ потужністю 515 кВт (700 л.с.) і трансмісія. Остання складалася з двох планетарних БКП з фрикційними елементами, що працюють в маслі, мала гідросервоуправління. Ходова частина із співвісними торсіонними валами, опорними і підтримуючими катками з внутрішньою амортизацією, телескопічними амортизаторами і гусеницею з гумометалічними шарнірами паралельного типу забезпечувала хороші характеристики рухливості. На танку Т-64 використовувалися електрогідравлічні приводи наведення гармати, механізм утримання (протівовращенія) командирської башточки, відкидні протикумулятивні екрани, ОПВТ, що дозволяло долати водні перешкоди по дну без обмеження їх ширина, і деякі інші оригінальні технічні рішення.

 

Т-64А. У 1969 р. на зміну Т-64, який був випущений в обмеженій кількості, прийшов модернізований танк Т-64А. Основні відмінності: 125-мм гладкоствольна гармата, нова СУО, змінена конструкція автомата заряджання, зенітний кулемет з дистанційним управлінням, теплозахисний кожух стовбура гармати, посилене бронювання башти, нова система ППО, устаткування для самоокапиванія, устаткування для навішування мінного трала КМТ-6, многотоплівность двигуна, система для подолання глибокого броду, система забезпечення роботи двигуна в умовах високогір'я, система дорожньої сигналізації.

 

Т-64АК. У 1973 р. з'явився командирський варіант танка Т-64А (всі командирські танки в Росії відрізняються установкою додаткової радіостанції КВ-диапазона і іншого устаткування).

 

Т-64Б. З 1957 року в СРСР були розгорнені роботи по застосуванню в бронетанковій техніці керованого ракетного озброєння. Одним з основних напрямів стало створення спеціалізованих комплексів керованого озброєння основних танків. Результатом цих робіт став танк Т-64Б (об'єкт 447а) з комплексом керованого озброєння «Кобра». Головний розробник комплексу «Кобра» - КБ «Точмаш» (м. Москва). Випробування комплексу 9К112 «Кобра» проводилися в 1975 році на об'єкті 447 (переобладнаному танку Т-64А), оснащеному квантовим прицілом-далекоміром 1Г21, комплексом ракетного озброєння «Кобра» з ракетою 9М112. Пуск ракети проводився з штатної гармати 2А46. Після успішних випробувань в 1976 році модернізований танк під індексом Т-64Б з ракетним комплексом 9К112-1, що включає керовану ракету 9М112, приймається на озброєння. На танку Т-64Б для застосування ракетного комплексу встановлені квантовий приціл-далекомір 1Г42 і нова СУО 1А33. Решта відмінностей: система захисту від напалму, система пуску димових гранат 902б «Хмара», що включає вісім пускових установок димових гранат, розміщених на башті, суцільні бортові екрани, посилене бронювання корпусу і башти, Швидкорознімне з'єднання стовбура з казенником стало з Т-64Б з гарматою 2а46м, збільшення динамічного ходу опорних катків. Екіпаж танка Т-64Б три люди: командир танка і навідник розміщені в башті (перший - справа, другий - зліва від гармати), механік-водій - в носовій частині корпусу по подовжній осі машини. Скорочення екіпажа досягнуте за рахунок застосування автомата заряджання.

Т-64БК В 1976 р., услід за Т-64Б, почав випускатися і його командирський варіант.

Т-64Б1 (1976 р.) - варіант танка Т-64Б без деяких елементів комплексу керованого озброєння (станція наведення, керовані ракети і ін.). Модифікація Б1 (як і Т-72б1) повністю на мала КУВ, але всі місця під його установку були обладнані. Причина сией моделі - дефіцит грошей на той час.

Т-64БМ (1983 р.) - варіант танка Т-64Б з двигуном 6ТД - шестициліндровим багатопаливним двотактним турбопоршневим дизелем потужністю 735 кВт.

Т-64БВ. Після оснащення навісним динамічним захистом в 1985 році танк почав позначатися Т-64БВ. Корпус танка Т-64БВ зварний. Комбінована багатошарова верхня лобова деталь корпусу має кут нахилу від вертикалі 68°. Бортові деталі монолітні, вертикальні, в середній частині мають виштамповку під погон башти великого діаметру, із зовнішнього боку - виріз під верхню гілку гусениці, захищені навісними екранами. Днище корпусу ночвоподібної форми. Для збільшення жорсткості і розміщення торсионов підвіски в днищі є подовжні і поперечні виштамповки.

Башта лита, з привареним дахом і донним листом. Передня частина башти (скуласті ділянки) виконана комбінованою, що забезпечує високу стійкість до дії кінетичних і кумулятивних снарядів. Подальше підвищення снарядостійкості корпусу і башти досягнуте за рахунок застосування навісного динамічного захисту. Комплект складається з 179 металевих контейнерів, усередині кожного з яких під кутом один до одного розташовано два плоскі елементи, що містять вибухову речовину. На башті встановлено вісімдесят, на корпусі - дев'яносто дев'ять контейнерів.

У 1987 році виробництво танка Т-64БВ припинене.

 

 

Бойова маса, т	42,4
Екіпаж, чол.	3
Висота по даху башти, мм	2170
Пушка	125-мм гладкостовбурна - пускова установка
Боєкомплект, постр	36
Типи боєприпасів	БПС, БКС, ОФС, УР
Комплекс керованого озброєння	9К112-1
Керована ракета	9М112 з керуванням по радіо з оптичним зворотним зв'язком
Дальність стрілянини, м	100-4000
Далекомір	лазерний
Стабілізатор	2Е26М с електрогідравлічним приводом наведення
Заряджання	автоматичне
Кулемети	один 12,7-мм, один 7,62-мм
Броньовий захист	комбінована
Динамічний захист	навісний
Димові гранатомети, шт	8
Максимальна швидкість, км/год	60
Запас ходу по шосе, км	500
Двигун	багатопаливний двотактний дизель 5ТДФ
Потужність двигуна, л.с. (кВт)	700 (515)
Трансмісія	механічна планетарна
Підвіска	торсіонна
Гусениця	с РМШ
Глибина подоланої водної перешкоди без/з підготовкою, м	1,8/5