Тилове забезпечення - це комплекс заходів, спрямованих на задоволення матеріальних, транспортних, побутових та інших потреб військ з метою підтримання їх у бойовій готовності для ведення бойових дій чи виконання повсякденних завдань. Система тилового забезпечення створюється і розвивається з метою забезпечення військових частин і підрозділів в бойових умовах (в умовах військового часу, збройного конфлікту і тому подібне). Вона за своєю суттю представляє частину збройних сил, виділену для виконання спеціальних завдань в ході підготовки і ведення операцій (боїв). Тобто це фактично армійські (флотські) підрозділи, що беруть участь в підготовці бою і ліквідації його наслідків, але які не приймають безпосередньої участі в самому бою. Хоча, як показує досвід, за певних умов або крайньої необхідності і це не виключається
Тил Збройних Сил України організаційно складається з трьох Центральних управлінь: забезпечення пально-мастильними матеріалами, продовольчого забезпечення і речового забезпечення, а також автотранспортного управління та служби ветеринарної медицини.
Військовий тил - це частини і підрозділи тилу у складі загальновійськових та інших з’єднань, частин і підрозділів призначені для утримання запасів матеріальних засобів і всебічного забезпечення ними військ і виконання інших завдань.
Тривалий час централізована система постачання матеріальних засобів в арміях світу була відсутня. Турботи про своє забезпечення покладались на солдата. Зброю, амуніцію, обмундирування та продовольство він мав придбати за рахунок особистих засобів або отримуваної платні. Військо в походах супроводжували маркітанти та маркітантки (приватні торговці), котрі поставляли продовольство та предмети солдатського вжитку. Їжу готували за допомогою підручного посуду в печах, або в казанах на вогнищі. Після започаткування централізованого забезпечення продовольством приготування їжі і надалі залишалося обов’язком самих солдатів. Але, в польових умовах
... Читати далі »
Тривалий час централізована система постачання матеріальних засобів в арміях світу була відсутня. Турботи про своє забезпечення покладались на солдата. Зброю, амуніцію, обмундирування та продовольство він мав придбати за рахунок особистих засобів або отримуваної платні. Військо в походах супроводжували маркітанти та маркітантки (приватні торговці), котрі поставляли продовольство та предмети солдатського вжитку. Їжу готували за допомогою підручного посуду в печах, або в казанах на вогнищі. 
